ГЕС Shipshaw
| ГЕС Shipshaw | |
|---|---|
 | |
| 48°26′54″ пн. ш. 71°12′54″ зх. д. / 48.4482° пн. ш. 71.215° зх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Канада |
| Адмінодиниця | Жонкьєр |
| Стан | діюча |
| Річка | Сагне |
| Каскад | каскад у сточищі Сагне |
| Початок будівництва | 2011 (друга черга) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1943 (перша черга), 2012 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 896 (перша черга), 225 (друга черга) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 64 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 12 (перша черга), 1 (друга черга) |
| Витрата через турбіни | 1645 (перша черга) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 12 (перша черга), 1 (друга черга) |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 55 м |
| Довжина греблі | 897 м |
| Власник | Rio Tinto Alcan |
  ГЕС Shipshaw | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Shipshaw – гідроелектростанція у канадській провінції Квебек. Знаходячись після ГЕС l’Isle Maligne, разом з ГЕС Chûte-à-Caron становить нижній ступінь каскаду у сточищі річки Сагне, яка за сто вісімдесят кілометрів на північний схід від міста Квебек впадає ліворуч до річки Святого Лаврентія (дрену Великі озера).
На початку 1930-х в межах проекту Chûte-à-Caron річку перекрили бетонною гравітаційною греблею висотою 55 метрів та довжиною 897 метри, яка потребувала 270 тисяч м3 матеріалу та утримує водосховище з площею поверхні 32,5 км2 та об’ємом 725 млн м3.[1][2] Під час Другої світової війни, коли відзначався великий попит на виробництво алюмінію, що в свою чергу потребувало багато електроенергії, реалізували другий етап пов’язаного з цим сховищем проекту – ГЕС Shipshaw. Від утримуючої водойму греблі по лівобережжю проклали підвідний шлях до нового машинного залу. Він має довжину 2,6 км та сформований значною мірою з використанням існуючого рел’єфу. Для закриття сідловин звели п’ять бетонних гравітаційних дамб висотою від 15 до 35 метрів та загальною довжиною 1816 метрів, а на завершенні каналу розташовується інтегрована з водозабором шоста споруда того ж типу висотою 32 метри та довжиною 432 метри.[3]
Основне обладнання станції первісно становили дванадцять турбін типу Френсіс загальною потужністю 896 МВт, які використовують напір у 64 метра (проти 49 метрів у Chûte-à-Caron).[4][5][6] У 2011-2012 роках до них додали тринадцятий гідроагрегат потужністю 225 МВт.[7]
Власником станції є світовий алюмінієвий гігант Rio Tinto Alcan.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Le barrage de chute-à-caron. Arvida, QuÉbec. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Details. www.cehq.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ L'eau l'energie la gestion du lac Sain-Jean (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016.
- ↑ Projects | Vortex (амер.). Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Site de diffusion énergie Rio Tinto Alcan. www.energie.riotinto.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Optimization of Shipshaw Hydro Dam (G13) » Projects. Progesys (амер.). Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.